Японське право сформувалося під впливом концепції китайського праворозуміння. З другої половини XIX ст. настав період «вестернізації» японського права. Під впливом романо-германського права було прийнято конституцію, цивільний кодекс, кримінальний кодекс, торговий кодекс, а також ряд інших важливих нормативно-правових актів. Після Другої світової війни японське право відчуває на собі значних вплив американського права, унаслідок чого воно починає перебудовуватися, багато в чому за його зразком. Витоки японського права багато в чому схожі з китайським правом, разом із тим воно має свою специфіку. Риси, властиві японській цивілізації, такі як колективне мислення, кланова вірність, самопожертвування заради загального блага, визначають специфіку японського права. Сучасна правова система Японії має змішаний характер, оскільки вона базується, з одного боку, на етичних, релігійних і правових нормах, що склалися на основі звичаїв і традицій японського суспільства і старокитайських релігійно-філософських концепцій, а з іншого — на запозичених правових положеннях в інших правових систем.Сучасна структура права і законодавства Японії, у своїй основі, запозичена н романо-германського права. Зовнішня вестернілнція законодавства сприяла отриманню японським правом такої важливої ознаки, як системність, що виявляється в послідовному, чіткому, логічному викладенні нормативно-правового матеріалу в рамках правових інститутів, об'єднаних у галузі права.Законодавчі акти, які були прийняті наприкінці XIX та напочатку XX ст., за своєю формою і змістом нагадують кодекси французького і німецького зразків. Як відзначає Р. Давид, японське суспільство за своєю структурою і за своїми звичаями ще далеке від суспільства європейського. Тут виникає проблема суперечностей структури права з його функціонуванням. Зокрема, це проявляється в утриманні японців від реалізації своїх суб'єктивних прав у судовому порядку1. Прояв індивідуалізму, який пронизує весь зміст романо-германського права, так і не прижився до традиційних умов японського суспільства. Принцип індивідуалізму передбачає розроблення цілісної концепції прав людини і громадянина. Історія розвитку романо-германського права і його сучасний стан пронизані принципом захисту прав людини і створенням правової бази для їх реалізації. Проте традиційний устрій життя, соціальна структура японського суспільства заперечують такий підхід. Сучасна правова система Японії побудована на традиційних началах звичаєвого японського права, хоча незаперечний факт зовнішньої вестернізації японського законодавства.Розвиток японського права після Другої світової війни, як уже наголошувалося, проходить під знаком посилення впливу загального права, точніше — правової системи США. Це виявляється, перш за все, у змісті нової Конституції Японії 1946 p., де ці тенденції яскраво виявляються. Подальша реформа кримінально-процесуального і цивільно-процесуального законодавства підтверджує цей факт. Прийняття в 1950-ті pp. XX ст. цілого ряду законодавчих актів у сфері економічних правовідносин підсилює цей вплив. Проте в цілому збереглася колишня кодифікована система, основу якої складають раніше прийняті кодекси, незважаючи на те, що до них були внесені зміни відповідно до нової Конституції.До теперішнього часу у Конституцію Японії 1946 р. не було внесено змін. Одна з причин її стабільності — дуже складний і одночасно жорсткий порядок внесення поправок. Відповідно до Конституції для її зміни необхідна згода не менше двох третин депутатів кожної палати парламенту і всенародний референдум.У 1999 р. парламентом Японії було ухвалено рішення щодо створення дослідницьких комісій з метою проведення широкого і всебічного дослідження Конституції Японії. Ініціатори можливої конституційної реформи бачать майбутню японську конституцію в багатьох питаннях ближчою до мейдзийської, ніж до Конституції 1946 p., унаслідок чого, на їхню думку, японське суспільство в умовах такої конституції виявиться більш регульованим.Можлива реформа в галузі конституційного будівництва, перш за все, відображає пошук Японією свого особливого, індивідуального місця в сучасному світі, що сприяє ослабленню зовнішніх чинників і зміцненню економічної та культурної природи країни, її національних традицій.Джерела сучасного японського праваГоловним джерелом сучасного японського права є закон, що являє собою нормативно-правовий акт, прийнятий найвищим законодавчим органом державної влади.Систему законодавства в Японії очолює конституція — основний закон держави, якій повинні відповідати всі нормативно-правові акти. Згідно з Конституцією, формою правління в Японії є конституційна монархія. Імператор або регент, а також державні посадові особи, зобов'язані поважати і охороняти Конституцію. Верховний суд Японії наділений повноваженнями конституційного нагляду щодо будь-якого закону, наказу, розпорядження або іншого офіційного акта1.У системі законодавства найважливіше місце відводиться кодексам, що регулюють практично всі галузі японського права. Кодифікація в Японії має давню історію. Перші закони, які комплексно регулюють значні сфери суспільних відносин, нагадують кодекси і датуються, як уже наголошувалося, VII ст. Кодифікація в Японії, проведена в епоху Мейдзі, відкрила нову сторінку в історії японського права.Специфіка законодавства як основного джерела японського права полягає в тому, що окрім Конституції і кодексів діють так звані основні закони, які регулюють питання, що стосуються основоположних сфер життя суспільства. У Японії приватними видавництвами щорічно випускаються збірники законодавства, що носять назву «Повні зібрання шести законів» або ж просто «Шість законів». Дана назва виникла в кінці XIX ст., коли збірники законодавства складалися із шести чинних основних законодавчих актів: Конституції, Цивільного, Торгового, Цивільно-процесуального, Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів. В даний час дані збірники охоплюють більшу частину нормативно-правових актів, оскільки з'явилася велика кількість нових галузей права і, відповідно, нових законів, що регулюють дані галузі. Це, перш за все, природоохоронне право, право соціального забезпечення, господарське право, інформаційне право та ін.Підзаконні акти, що видаються на виконання законів виконавчими органами державної влади, також є самостійними джерелами японського права. Серед них особливе значення мають урядові укази, що регулюють велику кількість питань, що належать до різних сфер життя суспільства.Урядові укази приймаються Кабінетом Міністрів Японії на виконання положень Конституції і законів. При цьому в урядових указах не можуть міститися статті, що передбачають кримінальне покарання.Такий підзаконний акт, як положення, видається муніципальними зборами префектур, міст, селищ і сіл як нормативний акт місцевого значення. При цьому максимальне покарання за порушення положень місцевих органів обмежується 2 роками ув'язнення. Такі справи розглядаються судовими органами держави.Самостійним джерелом японського права є нормативно-правовий договір, що являє собою угоду між сторонами, яка спрямована на встановлення офіційних юридичних правил та закріплює взаємні права і обов'язки сторін. Він служить підставою для прийняття інших нормативно-правових актів. Різновидом нормативно-правового договору є колективний договір між працедавцями і найнятими робітниками, інтереси яких представляє профспілка.Відносно судової практики як джерела японського права необхідно відзначити, що аналогічно романо-германському праву, рішення судів офіційно не вважаються джерелом права. Проте на практиці нижчі судові органи не тільки не ігнорують, але вважають обов'язковими до застосування рішення вищих судових органів.Звичаї також є джерелом японського права. У деяких випадках звичай має однакову із законом юридичну силу. Крім того, Цивільний і Торговий кодекси містять норми, що відсилають до застосування звичаїв при вирішенні різних питань. Необхідно відзначити, що їх роль як джерела права як і раніше значна, що пояснюється традиційним способом життя японців.Згідно з декретом № 103, прийнятим у 1875 р. під назвою «Вказівка для органів судової адміністрації», у разі відсутності норми писаного права застосовуються звичаї, за відсутності відповідного звичаю суддя ухвалює рішення, ґрунтуючись на нормах «jori» (сьогодні цей термін трактується як «загальні принципи права»).Самостійним джерелом японського права є також міжнародні акти і договори. У разі виникнення суперечності між нормами міжнародного і національного права, згідно з Конституцією Японії, пріоритетними є норми міжнародного права. Конституція Японії встановлює, що укладені Японією договори і встановлені норми міжнародного права повинні сумлінно дотримуватися. У разі укладання урядом міжнародних договорів потрібне, залежно від обставин, попереднє або подальше схвалення парламента.